Загальновиробничі витрати: розрахунок і застосування ставки

Головна » Ресурси » Загальновиробничі витрати: розрахунок і застосування ставки

Орієнтовний час читання: 11 хвилин

Виробниче завдання може потребувати мало матеріалу, але все одно мати значні виробничі витрати. Верстату потрібні площа, технічне обслуговування та електроенергія. Майстри й допоміжний персонал забезпечують безперебійну роботу виробництва. Якщо не враховувати ці витрати, продукція здаватиметься прибутковішою, ніж є насправді. А необґрунтований розподіл може завищити собівартість не того виробу.

Загальновиробничі витрати — це непрямі витрати на забезпечення виробництва, без прямих матеріальних витрат і прямих витрат на оплату праці. Типові приклади — оренда виробничих приміщень, амортизація виробничого обладнання, технічне обслуговування та керування роботою цеху. Ці витрати забезпечують виконання робіт, але відносити їх безпосередньо на кожен окремий виріб економічно недоцільно. Тому їх розподіляють за послідовно застосовуваною базою.

Практично корисний розрахунок загальновиробничих витрат відповідає на два запитання: яку частку виробничих витрат слід віднести на цю роботу і що ви справді можете змінити? SkyPlanner APS допомагає з оперативним управлінням: поєднує дані про доступні потужності, облік виробничих робіт і планування за допомогою ШІ. Завдяки цьому вже оплачені виробничі ресурси менше простоюють, очікуючи на план із реально виконуваною послідовністю робіт, і більше часу працюють над потрібними замовленнями.

Що належить до загальновиробничих витрат?

Спочатку окресліть межі виробництва, а не складайте перелік усіх витрат, які складно віднести на конкретний виріб. Непрямі виробничі витрати входять до розрахунку виробничої собівартості. Але рекламна кампанія чи рахунок за юридичні послуги для головного офісу не стають загальновиробничими витратами лише тому, що приносять користь кільком видам продукції.

Витрати	Звичайна класифікація	Обґрунтування
Метал або комплектувальні, які можна безпосередньо віднести на конкретний виріб	Прямі матеріальні витрати	Можна визначити кількість, використану для виготовлення виробу
Робочий час оператора, віднесений на виробниче завдання	Прямі витрати на оплату праці	Витрати праці можна віднести на це завдання
Майстри виробництва та персонал, що обслуговує обладнання для різних завдань	Загальновиробничі витрати	Забезпечують виконання кількох завдань або роботу кількох виробничих дільниць
Оренда виробничих приміщень, страхування та амортизація виробничого обладнання	Загальновиробничі витрати	Забезпечують умови та засоби для виробництва
Спільні витрати на комунальні послуги для виробничих приміщень, мастильні матеріали та дрібні цехові витратні матеріали	Загальновиробничі витрати	Окремий облік споживання для кожного виробу економічно недоцільний
Комісійні з продажу, реклама та загальне управління підприємством	Невиробничі витрати	Забезпечують збут або діяльність підприємства загалом, а не виробничий процес

Класифікація залежить від призначення витрат і способу їх обліку. Електроенергію, спожиту конкретним процесом і виміряну окремим лічильником, легше віднести безпосередньо на нього, ніж витрати за спільним рахунком для всієї будівлі. Матеріал, призначений виключно для певного завдання, може належати до прямих витрат, навіть якщо аналогічні матеріали зазвичай об’єднують у пул витрат. Дотримуйтеся узгодженої політики калькулювання, а не змінюйте класифікацію заради привабливішої ціни в конкретній комерційній пропозиції.

Загальновиробничі витрати — лише одна зі складових виробничої собівартості:

Виробнича собівартість = Прямі матеріальні витрати + Прямі витрати на оплату праці + Загальновиробничі витрати

Загальновиробничі витрати не тотожні всім накладним витратам підприємства, а виробнича собівартість — не кінцева ціна продажу. Визначаючи ціну, потрібно також враховувати витрати на збут, інші витрати підприємства та необхідну маржу.

Непрямі — не означає постійні

Це різні класифікації. Поняття «непрямі» описує спосіб віднесення витрат на продукцію. Поняття «постійні» — те, як змінюється загальна сума витрат залежно від обсягу діяльності протягом певного періоду та в певних межах цього обсягу.

Орендна плата за виробниче приміщення може залишатися незмінною протягом місяця. Споживання частини енергії та витратних матеріалів змінюється залежно від роботи обладнання. Договір технічного обслуговування може передбачати фіксовану плату та додаткові витрати, пов’язані з використанням. Обліковуйте ці складові окремо: більший випуск дає змогу розподілити постійні витрати на більшу кількість продукції, але водночас може збільшити змінні загальновиробничі витрати.

Як розрахувати та розподілити загальновиробничі витрати

Щоб визначити загальну суму загальновиробничих витрат за період, підсумуйте непрямі виробничі витрати в узгоджених межах. Щоб віднести цю суму на продукцію або виробничі завдання, поділіть пул витрат на базу розподілу й застосуйте отриману ставку до виконаної роботи.

Для планування та калькулювання собівартості завдань використовують попередньо визначену ставку, розраховану за бюджетними показниками:

Попередньо визначена ставка розподілу = Бюджетні загальновиробничі витрати ÷ Бюджетний обсяг діяльності за базою розподілу

Загальновиробничі витрати, розподілені на завдання = Попередньо визначена ставка розподілу × Фактичний обсяг діяльності за базою розподілу для цього завдання

База визначає одиницю вимірювання ставки. Якщо поділити долари на машино-години, отримаємо долари за машино-годину, а не відсоток. Якщо поділити суму на прямі витрати на оплату праці та помножити на 100, отримаємо відсоток від прямих витрат на оплату праці.

1. Сформуйте пул витрат за один період і в однакових межах

Зберіть відповідні виробничі витрати з даних фінансового обліку. Бюджет витрат і бюджет обсягу діяльності мають охоплювати той самий місяць, квартал або рік. Якщо в будівлі розміщені і офіси, і виробництво, спочатку розподіліть спільні витрати між відповідними площами, а вже потім відносьте виробничу частку на завдання.

Не включайте до пулу загальновиробничих витрат суми, які вже віднесено безпосередньо на завдання. Інакше ту саму послугу технічного обслуговування або матеріали для конкретного завдання можна врахувати двічі: спочатку прямо, а потім через ставку розподілу. Чітка відповідність між рахунками обліку та пулами витрат дає змогу щоразу виконувати розрахунок за єдиним підходом.

2. Оберіть базу розподілу, яка відображає характер роботи

Найзручніший показник не завжди найінформативніший. З’ясуйте, чому одне завдання потребує більше допоміжних робіт і ресурсів, витрати на які об’єднано в пул.

База розподілу	Де може бути корисною	На що зважати
Машино-години	Операції з інтенсивним використанням обладнання	Витрати для різних груп обладнання можуть суттєво відрізнятися
Години прямої праці	Трудомістке виробництво з приблизно однаковими потребами в допоміжних роботах і ресурсах	Автоматизація може послабити зв’язок між витратами робочого часу та загальновиробничими витратами
Прямі витрати на оплату праці	Розподіл загальновиробничих витрат як відсотка від прямих витрат на оплату праці	Різниця в оплаті праці може змінювати розподілену суму без зміни споживання ресурсів
Кількість виготовлених одиниць	Порівнянні вироби з подібними вимогами до обробки	Проста деталь і складний складальний вузол не є рівноцінними одиницями
Кількість налагоджень, перевірок або інший показник діяльності	Окремий пул витрат, зумовлених цим видом діяльності	Вид діяльності потрібно чітко визначити й обліковувати за єдиними правилами

Для подібних робіт єдина ставка для всього виробництва може бути обґрунтованим початковим підходом. Якщо механічна обробка й ручне складання споживають дуже різні ресурси, ставки за підрозділами можуть точніше відображати собівартість продукції. Калькулювання за видами діяльності передбачає ще більшу деталізацію: окремі пули витрат розподіляють за показниками відповідних видів діяльності.

Деталізуйте розрахунок там, де це може вплинути на рішення щодо ціни, асортименту продукції або вдосконалення виробництва. Складна модель, побудована на ненадійних даних про виконані роботи, не обов’язково буде кориснішою.

3. Розрахуйте ставку та застосуйте її до завдання

Припустімо, цех механічної обробки заклав у бюджет 60 000 доларів загальновиробничих витрат і 2 000 машино-годин на один місяць. До пулу входять його частка витрат на виробничі приміщення, амортизація верстатів, технічне обслуговування, керування роботою цеху та непрямі витрати на виробничі матеріали.

60 000 доларів ÷ 2 000 машино-годин = 30 доларів за машино-годину

За завершеним виробничим завданням виготовлено 100 однакових прийнятих деталей і фактично витрачено 50 машино-годин. На нього розподіляють таку суму загальновиробничих витрат:

50 годин × 30 доларів = 1 500 доларів на завдання

1 500 доларів ÷ 100 прийнятих деталей = 15 доларів розподілених загальновиробничих витрат на деталь

Припустімо, прямі матеріальні витрати становлять 12 доларів на деталь, а прямі витрати на оплату праці — 8 доларів. Тоді виробнича собівартість дорівнює 35 доларів на деталь: 12 доларів + 8 доларів + 15 доларів. Це результат калькулювання виробничої собівартості, а не рекомендація продавати деталь за 35 доларів.

У прикладі передбачається, що завдання завершено й усі його витрати стосуються цих 100 деталей. Якщо частина робіт залишається незавершеною, залишайте відповідні витрати та обсяг діяльності у складі незавершеного виробництва, а не відносьте все на кількість готової продукції за період.

4. Зіставте розподілені загальновиробничі витрати з фактичними

Застосування планової ставки не означає, що фактичні загальновиробничі витрати дорівнюватимуть бюджетним. Припустімо, за підсумками місяця підрозділ має 1 800 фактичних машино-годин і 62 000 дол. фактичних загальновиробничих витрат.

Порівняння за підсумками місяця	Сума
Розподілені загальновиробничі витрати: 1 800 годин × 30 дол.	54 000 дол.
Фактичні загальновиробничі витрати	62 000 дол.
Недорозподілені загальновиробничі витрати: фактичні мінус розподілені	8 000 дол.

Підрозділ поніс на 8 000 дол. більше загальновиробничих витрат, ніж розподілив за ставкою. Це недорозподілені загальновиробничі витрати. Якби розподілена сума перевищувала фактичні витрати, йшлося б про надмірно розподілені витрати.

Проаналізуйте обидві складові. У цьому прикладі фактичні загальновиробничі витрати перевищують бюджет, а обсяг діяльності нижчий за плановий. Саме по собі це відхилення не доводить, що оператори працювали неефективно: на нього можуть впливати обсяг випуску, асортимент продукції, витрати на технічне обслуговування, ціни та початкові оцінки. Фінансова служба відповідає за облікове коригування, а виробництво допомагає пояснити, які виробничі обставини спричинили відхилення.

5. Переглядайте припущення, не приховуючи змін

Збережіть ставку й бюджет, використані для початкового порівняння. Переглядайте ставки на майбутні періоди, коли структура витрат або очікуваний обсяг діяльності справді змінюються. Не підмінюйте без пояснень припущення, на яких ґрунтується поточний результат.

Середньомісячний показник для управлінського аналізу не стає автоматично ставкою для оцінки запасів. Узгодьте основу такої оцінки з фінансовою службою, зокрема порядок обліку незавантажених потужностей і наднормативних витрат відповідно до ваших правил бухгалтерського обліку.

Менші загальновиробничі витрати на одиницю — не завжди економія

Показник може виглядати кращим із трьох різних причин. Для підтвердження кожної з них потрібні різні дані.

Інший спосіб розподілу змінює те, на які виробничі завдання відносять витрати. Перехід від людино-годин до машино-годин може зробити порівняння продукції достовірнішим, але не зменшує орендну плату, амортизацію чи заробітну плату. Перевага тут — якісніша інформація для ухвалення рішень.

Краще використання наявних потужностей дає змогу випускати більше потрібної продукції за допомогою ресурсів, які ви вже утримуєте. Розгляньмо окремий спрощений приклад, у якому постійні загальновиробничі витрати залишаються на рівні 40 000 дол. За випуску 2 000 порівнянних одиниць готової продукції ця постійна складова в середньому становить 20 дол. на одиницю. За випуску 2 500 одиниць — 16 дол. Загальна сума постійних витрат не змінюється.

Таке поліпшення має цінність, коли додаткова продукція потрібна і її можна продати з прибутком. Це не привід накопичувати непотрібні запаси. В економічному обґрунтуванні все одно слід врахувати додаткові матеріали, змінні витрати та будь-які додаткові витрати на потужності.

Реальне скорочення видатків змінює суми, які ви витрачаєте. Уникнення оплати понаднормової роботи, зменшення закупівель енергії чи відмова від послуги, витрати на яку справді можна усунути, мають інший фінансовий ефект, ніж вивільнення години в межах уже оплаченої зміни. Амортизація є витратою, але сам її розподіл не є поточною грошовою виплатою.

Перш ніж починати вдосконалення, визначте очікувану користь. Потім поряд із показником на одиницю перевірте загальні витрати, доступні для використання потужності та обсяг потрібної готової продукції. Це не дасть видати поліпшення облікового показника за вже заощаджені кошти.

Використовуйте SkyPlanner, щоб задіяти вже оплачені потужності

Розрахунок загальновиробничих витрат може показати, що на певну групу продукції припадає значна сума непрямих виробничих витрат. Далі варто з’ясувати, що відбувається на її виробничому маршруті. Чи справді верстати перевантажені, чи оплачений час втрачається, поки виробничі завдання очікують завершення попередніх операцій, вільних операторів або матеріалів?

Якщо проблема в неузгоджених чергах завдань і постійних ручних перестановках, SkyPlanner — практичний спосіб підвищити віддачу від цих потужностей. Його цінність не в перенесенні витрат з одного продукту на інший, а в тому, щоб спростити планування й виконання потрібних робіт.

Оцініть доступність потужностей, для яких розраховано ставку

SkyPlanner об’єднує робочі центри, зміни, операторів і тривалість технологічних операцій у спільному середовищі планування. Подання потужностей дають змогу зіставити завантаження з доступністю, а винятки для робочих центрів відображають такі періоди, як планове технічне обслуговування. Ви можете дослідити виробничі ресурси на маршруті з високими витратами, а не розглядати весь завод як єдиний фонд взаємозамінних годин.

Таймер і виробничі звіти SkyPlanner пов’язують зареєстрований робочий час та обсяг випуску з виробничими завданнями. Ці записи допомагають виробництву й фінансовій службі обговорювати фактичний перебіг робіт. Обираючи вихідні дані для калькулювання, розрізняйте машино-години, людино-години операторів і календарну тривалість: зареєстрована година має означати те саме, що й година у вашій базі розподілу.

Узгоджуйте роботи, що використовують ці потужності

Arcturus — ШІ для календарного планування у SkyPlanner — розраховує послідовність робіт з урахуванням заданих потужностей, залежностей між технологічними операціями та пріоритетів. Якщо ввімкнено планування з урахуванням матеріалів, їхня наявність також впливає на розрахунок. Часова шкала Gantt показує узгоджений план, а не окремі черги до верстатів, які комусь доводиться постійно узгоджувати.

Уявіть, що на ділянці механічної обробки є потужності для партії, але попередня операція ще не завершена, тоді як інше замовлення клієнта вже готове до запуску. Саме лише збільшення черги на механічну обробку проблеми не розв’яже. Узгодження готовності до роботи з потрібними строками завершення дає змогу використати доступний час із користю.

Коли обставини змінюються, налаштоване автоматичне перепланування забезпечує актуальність плану, а ваші правила й блокування залишаються чинними. Ви задаєте пріоритети, а Arcturus виконує розрахунок графіка виробництва. Це зменшує обсяг рутинного ручного коригування черг і допомагає команді використовувати доступні години для замовлень, які потрібно просувати далі.

Що це змінило в UTU

Раніше виробник електрощитів і розподільчих пристроїв UTU планував роботу в окремих електронних таблицях для кожного підрозділу. Зміни в ERP не завжди доходили до виробництва, а реальну доступність потужностей було важко оцінити.

Підключивши SkyPlanner до Oracle NetSuite, UTU об’єднала лінії та підрозділи свого заводу в одній системі. У розповіді клієнта зазначено, що завдяки кращій послідовності робіт зменшилися простої, а наявні потужності дали змогу виконувати більше роботи. Саме таку виробничу користь варто шукати, аналізуючи значні загальновиробничі витрати: краще використання ресурсів, які завод уже утримує.

Перетворіть аналіз загальновиробничих витрат на краще виробниче рішення

Оберіть одну групу продукції, собівартість або маржа якої потребує уваги. Узгодьте з фінансовою службою пул непрямих виробничих витрат, базу розподілу та ставку для цієї групи. Потім простежте її виробничий маршрут: скільки годин потрібно, скільки зареєстровано, де виникає очікування між операціями та які інші замовлення конкурують за ті самі виробничі ресурси.

Якщо ставка дає хибне уявлення про витрати, удоскональте модель калькулювання. Якщо через графік доступні потужності марнуються, оберіть SkyPlanner, щоб узгодити роботи й зменшити потребу в ручній координації. SkyPlanner інтегрується з будь-якою ERP або MES через відкритий REST API, тож удосконалене календарне планування може працювати поряд із вашими наявними бізнес-системами.

Замовте демонстрацію SkyPlanner, підготувавши дані про цю групу продукції, її виробничий маршрут і записи про виробництво за нещодавній період. Під час обговорення з’ясуйте, де вже оплачені потужності могли б забезпечити випуск потрібної готової продукції та що це змінило б у витратах або виконанні поставок. Якщо спочатку хочете ознайомитися із середовищем планування, спробуйте SkyPlanner із демонстраційними даними.